В гармонії подружньої любові

Для ефективного гальмування овуляції «таблетка» повинна містити дозу естрогенів, еквівалентну 400 мкг етинілестрадіолу. Такої дози немає в жодному з препаратів, оскільки це призводило б до неприпустимої частоти побічних ефектів. Доза 20-40 мкг часто неспроможна не допустити до овуляції, отже, в тих випадках, коли «таблетка» все ж «спрацьовує», вона діє за ранньоабортивним механізмом.

За даними фірм-продуцентів оральних контрацептивів, «типова частота невдач» цього методу становить в середньому 3%. Цей показник визначають як кількість непланованих вагітностей на рік «у типових пар, які розпочали приймати контрацептив (не обов’язково вперше) і які приймають його постійно із дотриманням усіх правил впродовж року, якщо не відмовляються від контрацептиву за цей час через якусь із причин»[6]. Очевидно, що ця цифра явно завищена. L. Potter вважає, що при ретельнішому підрахунку «показник невдач» оральних контрацептивів становить щонайменше 7% (тут йдеться про «ідеальне» застосування методу)[7], оскільки так цифра якнайбільше збігається з даними її власних досліджень. Крім того, сучасні контрацептиви із низьким вмістом гормонів мають суттєво вищу частоту овуляції прориву, а вагітність на їх фоні є загалом звичайним явищем. За свідченням д-р Кароль Еверет, яка впродовж багатьох років працювала в абортній індустрії у США, пропагування низькодозових оральних контрацептивів в рамках програми сексуальної освіти для старшокласників (наслідками якої є нерозбірливе статеве співжиття із багатьма партнерами) призводить до того, що дівчина, яка користується цими контрацептивами, має від 3 до 5 абортів у віці від 13 до 18 років[8].

Внутрішньоматкові контрацептиви («спіралі»). Механізм дії внутрішньоматкових контрацептивів абортивний: вони спричинюють запальний процес ендометрію, який призводить до неможливості імплантації бластоцисти після її потрапляння у матку. Деякі види «спіралей» містять мідь або прогестероноподібні речовини, які підсилюють пошкодження слизівки матки. Відсоток невдач методу досягає 9%, причому вагітність, яка настає на фоні внутрішньоматкової контрацепції, набагато частіше позаматкова. Цей показник не враховує тих жінок, які були змушені відмовитися від «спіралі» впродовж першого року її застосування через появу побічних ефектів, і тих, у кого відбулася експульсія (виштовхування) «спіралі» з матки. Із врахуванням цих факторів, показник невдач внутрішньоматкової контрацепції досягає 15%.

Із побічних ефектів «спіралі» найчастішими є позаматкова вагітність, запальні процеси внутрішніх статевих органів, ендометріоз, передракові зміни ендометрію. У перші тижні після введення «спіралі» жінку турбує біль у попереку і внизу живота. Деколи під час введення або видалення контрацептиву настає непритомність. Менструальні кровотечі підсилюються і видовжуються, що призводить до анемії. Інфекційні захворювання внутрішніх статевих органів, які виникають у 100% користувачок «спіралі», можуть призвести до вторинної неплідності. Описано випадки «вростання» контрацептиву у стінку матки та проникнення його в черевну порожнину із травмою внутрішніх органів: сечового міхура, кишок, нервових сплетінь та судинних пучків, що може супроводжуватися фатальною внутрішньочеревною кровотечею або перитонітом (запаленням очеревини), який є дуже складний для діагностики.. Якщо за наявності «спіралі» настає маткова вагітність, вона супроводжується ризиком внутрішньоутробного інфікування дитини та септичного стану у матері, викидня або передчасних пологів. Позаматкова вагітність настає у 3,4% користувачок внутрішньоматкових контрацептивів, що на 700% більше, ніж у жінок, які цим контрацептивом не користуються.

Привертає увагу той факт, що в жодній листівці з інформацією для споживача не згадується про ранньоабортивний ефект внутрішньоматкових контрацептивів. Механізм дії «спіралі» або просто замовчують (напр., виріб Copper T фірми Schering AG або Мультилоуд КУ 375 фірми Organon), або вказують, що цей контрацептив «запобігає проникненню сперматозоїдів у матку» (в чому запевняє листівка університету Джона Гопкінса).

„Cпіраль», яка містить гестагени. Однією із сфер застосування внутрішньоматкових контрацептивів, які містять прогестероноподібні речовини (зокрема, левоноргестрел), є лікування ендометріозу, оскільки локальне вивільнення препарату в порожнині матки спричинює пригнічення росту ендометрію і відповідно відсутність болісних кровотеч та місцевої болючості в ділянці тазових органів, які притаманні цьому захворюванню. Треба, проте, звернути увагу на кілька моментів. Перше, ефект від такого лікування спостерігається лише в половини жінок, в яких його застосовують. Друге, застосування «спіралі» з гестагенами не блокує овуляції, через що у жінки, яка нею користується, може наставати вагітність, що закінчується викиднем. Крім того, таке лікування не запобігає прогресуванню позаматкових вогнищ ендометріозу, зокрема, утворенню ендометріоїдних кіст яєчників. Негативними мометнами є також можливість виштовхування «спіралі» (блихько 5%) та запальні захворювання тазових органів (близько 1,5%). Також невідомо, як впливає така «спіраль» на мінеральну щільність кісткової тканини.[9]